Свема Обірваний кадр

Занедбані будівлі, застаріле обладнання, незатребувана продукція і безодня непогашених боргових зобов'язань - у такому смутному кадрі зображена нинішнє життя компанії "Свема".

Найбільший у свій час виробник фото-і кіноплівки, який облаштувався в місті Шостка Сумської області, колись вважався одним з найпотужніших і успішних радянських підприємств. Серед фільмів, знятих на його кіноплівці, - "Гостя з майбутнього", "Через терни до зірок", "Білий Бім Чорне вухо" і багато інших.

Час не пошкодував компанію - непристосованість до виживання в ринкових умовах та сліпа довіра обіцянкам держави про світле майбутнє підломилося радянського гіганта, зробили з нього невиправного боржника, який опинився в процедурі санації.

Великі земельні ділянки - фактично єдиний актив "Свеми", який зберігає свою цінність. Здача їх в оренду вітчизняним і зарубіжним компаніям - останній шанс для підприємства не зникнути остаточно. Але і він великих надій не дає.

Перші кадри

Кінострічка життя цієї компанії починалася красиво. Перші кадри припадають на початок 30-х років минулого століття, коли стало ясно, що повноцінний розвиток кінематографа в СРСР неможливо без вітчизняної кінопленочной промисловості. Побудувати першу фабрику по виробництву цієї продукції вирішили в Шостці. Близько року підприємство випускало тільки позитивну кіноплівку для тиражування фільмів, а потім почало освоювати виробництво негативної плівки, що дозволило скоротити до мінімуму обсяги імпорту цієї продукції в Союз. В кінці 30-х років на екрани вийшов кінофільм "Великий громадянин" - перша картина, повністю знята на вітчизняній кіноплівці.

Друга світова війна не підломилися позицій шосткинської фабрики - на час вона переїхала в Красноярськ. Відновлення підприємства на колишньому місці після війни обійшлося державі в 145 млн. рублів - сума, порівнянна виділеній на відновлення "Дніпрогесу". Вже через два роки після цього фабрика почала експортувати продукцію, а освоєння нових технологій перетворило її в Шосткинський хімічний завод.

Влітку 1975 року на базі підприємства було створено виробниче об'єднання "Свема" (світлочутливі матеріали). У 80-ті роки підприємство випускало більше трьохсот найменувань кінофотоматеріалів і більше ста видів магнітних стрічок. Продукцією "Свеми" користувалися шістьдесят радянських кіностудій і сто телевізійних студій. Крім того, здійснювався експорт в більш ніж тридцять країн світу. Виробничі потужності підприємства займали близько чотирьохсот будівель на території 209 га.

На початку 90-х номенклатура "Свема" продукції доходила до 850 найменувань, а кількість працюючих становила 15 тис. чоловік. Компанія займала друге місце в Європі за потужністю і значимістю після англійського Kodak. Але вже тоді вона відчула перші труднощі. Розробка нових видів носіїв інформації обумовила скорочення виробництва фото-та кіноматеріалів. Після вступу України на шлях незалежності почала втрачатися кооперація - у своїй роботі "Свема" завжди була тісно пов'язана з російськими підприємствами. Ще більше підірвало позиції компанії різке насичення вітчизняного ринку імпортними плівками, з якими продукція української фабрики не могла конкурувати через більш високу собівартість.

Дефект кіноплівки

Ще в 1994 році підприємство мало прибуток, а в 1995-му вперше дізналося, що таке справжні збитки, згадує колишній співробітник "Свеми". У 1994-му була зроблена перша спроба приватизації фабрики. "І якщо б цей крок тоді нам вдався, то, може бути, зараз ми все ще були б" на плаву ", - поскаржився він. Але тоді керівництво компанії повірило державі, яка застерігало" Свему "від виходу" в ринкове плавання ", аргументуючи тим, що підприємство не готове до нових умов роботи і самостійно не виживе. Слова чиновників були підтримані обіцянкою розмістити на фабриці солідний держзамовлення. У підсумку обіцянка так і залишилося на рівні порожніх слів, а час на приватизацію було безнадійно втрачено.

Щоб вийти з настільки непривабливої ситуації, керівництво компанії провело реструктуризацію виробництва через створення відособлених виробничих підрозділів (ОПП). Їм надавалася певна самостійність в деяких економічних питаннях. Функціонували ОПП досить успішно, і це давало надії на відродження. Однак держава знову вирішило "поправити" справу своїм втручанням, видавши закон, що обмежує можливості утворення ОПП.

У 1999 році була зроблена друга спроба приватизації "Свеми", а через два роки утворилося ВАТ "Акціонерна компанія" Свема "з оціненим майном і сформованим статутним фондом. 50% +1 акція статутного фонду держава зарезервував за собою, близько 6% акцій потрібно було поширити за пільговою ціною між працівниками підприємства, більше 30% підлягало реалізації через аукціони, з 8,2% акцій були сформовані пакети для всіх співробітників, які працювали на "Свема" в період з 1989 по 2001 рік.

Фінансову підтримку від держави "Свема" не одержувала, зізнається співробітник компанії. Триматися на плаву, не кажучи вже про розвиток, доводилося за рахунок доходів від господарської діяльності. З 2003 року обсяги виробництва почали катастрофічно падати. З 15 тис. робітників на підприємстві залишилося всього близько 250 чоловік. Номенклатура власних виробів скоротилася до двох-трьох одиниць.

Боргова яма викопати якось сама собою. Провідною лопатою в цьому процесі послужив газ, споживаний ТЕЦ, яка перебувала на утриманні у "Свеми". Цей борг досяг 150 млн. грн. Головні кредитори підприємства - газопостачальні компанії "Інтера-Україна" і "Інфогаз" - тричі намагалися збанкрутити "Свему" через суд. Тим часом починаючи з 2004 року на підприємстві була введена процедура санації, яка кілька разів продовжувалася. В останній раз план санації "Свеми" був затверджений восени 2007 року. Розрахований він до 2015 року. Передбачається, що за цей час компанія розрахується з боргами і відновить виробництво.

Продати фабрику, вірніше те, що від неї залишилося, держава намагалася кілька разів. Спочатку майно "Свеми" було оцінено в 480 млн. грн. У 2003 році Фонд держмайна хотів збути 46% акцій підприємства за 202 млн. грн., Пізніше - за 150 млн. грн. Але бажаючих обзавестися власним кінопленочним виробництвом не знайшлося - занадто специфічна діяльність, занадто великий борг, та й швидку окупність інвестицій цей бізнес не обіцяє.

Розуміючи це, тримачі контрольного пакета (зараз 91,6% акцій належить державі) вирішили зробити ставку на актив "Свеми", який завжди буде в ціні - землю. Згідно з останнім планом санації, на території "Свеми" і прилеглих 117 га буде розвиватися індустріальний парк. Компанії, що бажають влаштуватися по сусідству з фабрикою, можуть орендувати землю з правом подальшого викупу вподобаного ділянки. Перспектива непогана, враховуючи той факт, що одна сотка шосткинської землі коштує від чотирьох до шести тисяч доларів. Загальна вартість проекту була оцінена в $ 800 млн. Термін його реалізації - 70 місяців.

Пропозиція зацікавила інвесторів. За словами виконавчого директора з інвестицій "Свеми" Олександра Баженова, на майданчику розмістилися інвестори, що спеціалізуються на виробництві будівельних інструментів, деревообробці, металообробці, машинобудуванні, тепло-, звуко-, електроізоляції, світлоповертаючих матеріалах і т. д. Одним з перших про своє бажання влаштуватися в індустріальному парку заявило польське підприємство "Собекс-Україна", що випускає вироби з дерева. Його приклад наслідувала компанія "Рим-Стоун Україна", що працює на ринку будматеріалів. У вересні минулого року "промацати грунт" приїхали представники китайського підприємства Unionhua Technology Development Co., Яке випускає мінеральну вату і займається металообробкою. Крім них, "свемовскімі" гектарами цікавився ряд компаній, що працюють в Сумській області.

Наприклад, "Українська скляна лінія" збиралася вкласти $ 70 млн. у будівництво заводу з виробництва листового скла. За деякими даними, засновниками "Української скляної лінії" є кредитори "Свеми", які таким чином вирішили прискорити процес повернення боргу.

У той же час співробітники "Свеми" відзначають, що більшість заяв інвесторів так і залишилися заявами, і територія, на якій колись вирувало виробництво, пустує. Навіть якщо компанія розрахується з боргами і отримає якесь фінансування, його буде недостатньо для того, щоб відродити колишній статус. Застаріле обладнання не дозволить налагодити масове виробництво конкурентоспроможної продукції, а класичні відео-і аудіокасети втрачають популярність з кожним роком. Мало хто вірить у перспективи компанії. Багато хто вважає, що кінострічка життя легендарної "Свеми" добігає кінця, і завершує її сумний кадр.