Напевно, кожен юний студент факультету журналістики мріє про те, щоб його взяли на роботу (або хоча б пустили постажуватися безкоштовно) до редакції радіостанції «Ехо Москви» або в газету «Коммерсант». Або ще куди-небудь, в близьке по духу тематичне видання-великий монстр, в журнал «Максим», чи що.
Мріяти не шкідливо ... Юного неоперений журналіста (який і писати щось ще не вміє) візьмуть на стажування хіба що в місцеву занепалу газетки, яка пробавляєтся новинами на кшталт: «З 20 по 30 мартобря в по вулиці Лаврентія Берія вимкнуть гарячу воду» або «Адміністрація міста Тумбочкінска обіцяє прибрати сніг з вулиць до приїзду губернатора області» ...
Але у студента журфаку є хоча б шанс. А ось у «альтернативного» офіціозним ЗМІ журналіста (без скоринки спілки журналістів і без диплома журфаку) такого шансу взагалі немає - в нашій країні.
Ну хто пустить до редакції газети чи до студії телеканалу (радіостанції) представника цифрового медіа-стартапу? Простіше кажучи - блоггера, інтернет-пише людини? Пустять тільки одиниць, вже десь наскандалив. Але це - не вважається.
На Заході з блогосферою вважаються. Їх пускають усюди нарівні з «представниками преси». А ось тепер взялися і за їх розум.
Адже, що гріха таїти - хочеш бути журналістом, треба проходити муштру і журналістську вишкіл. Де? Та в прокуреній редакції старої газети, де сидять пропалені газетярі. Вони вміють писати, володіють усім репертуаром жанрів, знають професійні секрети.
Ось такий грандіозний проект навчання журналістів початку найстаріша і найвідоміша у світі газета - The New York Times.
Рівно 4 місяці двері її редакції будуть відкриті для молодих талантів з блогосфери та інтернет-медіа.
Там, в The New York Times, буде мати місце небачений досі воркшоп, майстер-клас для журналістів, «виробнича практика» для тих, хто дерзає писати тексти ...
З блогерами будуть зустрічатися впливові професіонали зі світу журналістики і читати їм лекції, і проводити з ними семінари ...
Навіщо - запитаєте ви. Та просто на Заході так розуміють реалізацію на практиці теоретичного принципу «Свобода слова». Свобода слова - це добре. Але треба ж ще й вміти нею користуватися, не роблячи помилок - стилістичних, орфографічних ...
Цей стогін у нас - піснею зветься ...
У нашій країні замість свободи слова - мистецтво і балет. Свою «журбу і лишенько» можна ізбить тільки в задушевної пісні або забубённом танці ... Інших інститутів вільного самовираження особистості у нас немає.
Тому в нашій країні знайшовся тільки один чоловік, і тільки з однієї сфери, який вирішив, що молодих дилетантів потрібно професійно направляти, відкривши їм двері профільної «майстерні». Цією людиною була Алла Пугачова, і вона була стурбована тим, що відбувається з естрадою, що у нас немає кому вміло співати ...
Людину ж, який би занепокоївся тим, що у нас немає кому грамотно і професійно - вміло писати, ми все ще чекаємо ...